Багато видів птахів летять V-подібними зграями – під час такої форми перельоту зменшується опір повітря. Політ гусей або журавлів у такому клині (55 – градусний кут) майже на 70 відсотків швидше, ніж одиночного птаха. Серцебиття у птахів в зграї сповільнюється, більшу частину знаходження в повітрі вони парять, адже кожен летить в потоці, створюваному крилами попереднього птаха. Птиці воліють добре підкріпитися на дорогу: готуючись до перельоту, вони їдять дуже щільно для того, щоб накопичити побільше жирових запасів для довгого перельоту. 10 хвилин можуть спати лелеки в повітрі, не опускаючись на землю. Втомлений птах переміщається в центр косяка, закриває очі і дрімає. Однак під час сну загострюється слух, з його допомогою лелека орієнтується в просторі і зберігає висоту. 71 000 кілометрів пролітає за рік птах-далекобійник — полярний крячок. 1,5 кілометра — висота, на яку піднімається більшість перелітних птахів. Але є серед пернатих і астронавти. Наприклад, гуси прокладають маршрут через Гімалаї на висоті 8 тисяч метрів над рівнем моря (пасажирські літаки піднімаються в повітря в середньому на 10—11 тисяч метрів). До 1000 ударів за хвилину – такий пульс у більшості птахів в польоті. У спокійному стані пульс пернатого знижується до 400 ударів за хвилину. При перельоті звичайні качки підтримують швидкість до 100-120 кілометрів за годину, стрижі розганяються до 150-160 кілометрів за годину.