Солодко пахне в лісах медуниця,

Рву при землі поміж листям сухим.

Серце у грудях не може вміститься,

Б’ється, мов жайвір над лугом німим.

Ніжно берези вибілюють небо,

Дятел стукоче об кору сосни,

Як мені сумно бути без тебе

В перші пробуджені ранки весни.

Знову ти будеш вночі мені сниться,

Може, тому, що такі голубі

Очі твої, як в лісах медуниця,

Та, що зриваю між листям тобі.

Василь Грінчак