Виявляється, Київщина має власні Карпати, а Житомирщина – єдині в Україні підтайгові ліси

Небезпідставно вважається, що природно-заповідний фонд України – це "золотий запас" української природи, фонд, у якому зібрані найцінніші природні скарби: ліси і степи, болота і гори, скелі і печери, ріки і заплави.

Сьогодні - День працівника природно-заповідної справи – професійне свято людей, котрі роблять вагомий внесок у збереження та відновлення біологічного і ландшафтного різноманіття, розвиток територій та об’єктів природно-заповідного фонду України.
Надання територіям заповідного статусу можна назвати не лише одним із основних, але й одним із найбільш дієвих механізмів охорони природних екосистем, унікальних природних комплексів, ландшафтів та рідкісних видів рослин і тварин.
Проте  варто зауважити, що території та об'єкти природно-заповідного фонду виступають не лише ключовими елементами у національній екологічній мережі, вони є невід'ємною частиною як природної, так і  культурної спадщини.
Різноманіття обєктів ПЗФ нашого краю вражає. Вже самі назви заповідників, заказників та урочищ говорять про їх народознавче та культурологічне значення.
На території Київщини налічується 279 територій та об’єктів природно-заповідного фонду, з них 25 територій загальнодержавного та 254 місцевого значень. Відсоток заповідності становить 10,4% від адміністративної площі Київської області.
Стан заповідності постійно змінюється. До прикладу, впродовж 2022 року до складу територій та об’єктів природно-заповідного фонду області включено 32 ділянки в різних районах Київщини, а з початку 2023 року – ще 13 обєктів  загальною площею майже 527,2 га.
Виявляється, Київщина має власні Карпати – це ландшафтний заказник місцевого значення «Васильківські Карпати», розташований у  Васильківському районі і займає площу 227 га. Назву таку об'єкт отримав через яружно-балковий ландшафт, представлений остепненими луками, болотною рослинністю по днищі балок. Заказник є притулком своєрідного за угрупованнями тваринного світу. На його території мешкає багато видів мисливських тварин, гніздиться понад 30 видів птахів.
Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Хутір Чубинського» розташовується біля села Нова Олександівка Бориспілького району. Об’єкт, який займає площу близько  10 га,  цікавий як своїм природоохоронним, так і історико-культурним значенням. Тут зростають дерева віком 200—300 років,  це залишки пралісів, які росли колись по Лівобережжю Дніпра і є дуже важливими для денрологічних досліджень. Окрім того, тут була садиба Чубинських, де мешкав Павло Платонович Чубинський, автор тексту гімну України. На жаль, самої садиби вже немає, втім у положенні про заказник передбачена можливість відбудови садиби.
На території Житомирщини налічується близько 270 об’єктів природно-заповідного фонду загальною площею понад 142  тисячі  га, відсоток заповідності становить  близько 5%.
Поліський заповідник називають острівцем дикої природи на півночі Житомирській області у межиріччі Уборті та Болотниці. Територія заповідника повністю вкрита сосновими лісами підтайгового типу, яких немає більш ніде на Україні. В заповіднику збереглось багато природних ландшафтів, які згідно з Бернською конвенцією, входять до територій спеціального збереження Смарагдової мережі.
Заказник місцевого значення «Вовчі острови», що в Ємільчинському лісництві, зафіксований як болотний масив, регулятор водного режиму р. Уборті. Звідки така назва? Колись селяни, які вміли пробратися вглиб заболоченого лісу в пошуках чогось корисного для себе, запримітили там на деяких пагорбах вириті вовками нори. В народі це закріпилося спочатку як застереження, а тепер сприймається просто як оригінальна назва. А корисного тут дійно немало: верес – для меду, багно – для чаю, пухівка, яку місцеве населення називає «смичаєм»  - для виготовлення щіток.
 Та найбільше «багатство» цієї місцини – це мохи. Споконвіку місцеві забудовники рвали тут білий мох – сфагнум, сушили і перекладали ним колоди при будівництві житла. Висловлюючись по-сучасному, використовували як теплоізоляційний матеріал. Тепер це відійшло в минуле, але хто-зна, може ще й повернеться?

Отож, мають рацію ті, що кажуть, що заказники та заповідники – це як корені пам’яті, як повага до минувшини, яка дала дорогу сьогоденню.
Довідково:
Території та об’єкти природно-заповідного фонду України класифікуються за 11 категоріями:
•           7 природного походження – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи і заповідні урочища
•           4 рукотворні (штучного походження) – ботанічні сади, зоологічні парки, дендрологічні парки; і парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.