Великий і загадковий наш Ліс...

Цей ліс живий. У нього добрі очі.

Шумлять вітри у нього в голові.

Старезні пні, кошлаті поторочі,

літопис тиші пишуть у траві.

Дубовий Нестор дивитися крізь пальці

на білі вальси радісних беріз.

І сонний гриб в смарагдовій куфайці

дощу напився і за день підріс.

Малі озерця блискають незлісно,

колише хмара втомлені громи.

Поїдемо поговорити з лісом,

а вже тоді я зможу і з людьми.

(Ліна Костенко) 

Великий і загадковий наш Ліс... Він ніколи не буває нудним, одноманітним, зачиненим від допитливого ока. Кожна стежка, яка заводить у його глибину, таїть радість пізнання і свіжість нових відкриттів. А скільки таємниць, відкровень та краси в ньому сховано в кожному закутку.