Дуб звичайний, або черешчатий (Quercus robur) —рід багаторічних рослин родини Букових, що налічує близько 600 видів. Його представники поширені переважно у помірних областях Північної півкулі. Дуб починає плодоносити через 30-40 років у вільних місцях проростання і через 50-60 років, коли насаджений людиною. Непримітні, маленькі квіти запилює вітер. Плоди (жолуді) дозрівають на початку осені. Дуб являється медоносним та пилконосних деревом,але цвітуть дерева лише у дуже зрілому віц

Якщо говорити про деревину, то це найміцніша, найдорожча деревина. Дубові колоди, потрапивши у воду, не гниють, а стають чорними і ще міцнішими утворюючи так званий морений дуб, який особливо цінується в столярних роботах. Саме дубова деревина з мореного дуба є найдорожчою сировиною. Дубові меблі вважається найкрасивішими і міцними, крім того, щільна деревина дозволяє прикрасити деталі рельєфним різьбленням. Через високий вміст в деревині дубильних речовин дуб вважається найбільш стійкою до гниття з усіх листяних порід.

Дерево, якому судився довгий вік, стає священним, йому надають сакрального значення, про нього складають міфи і легенди. Адже скільки історичних подій, змін у природі і суспільстві йому судилося побачити за століття чи тисячоліття!

Давні українці обожнювали дуб як дерево громовержця Перуна, пов’язуючи його з вогнем та блискавкою. Особливо шанували дерево, спалене ударом блискавки: на його місці будували капища, в яких завжди горів вічний вогонь із «дубового древія»; а людину, вбиту блискавицею, вважали обраною Богом.

За християнства виникло повір’я, ніби під дубом ховаються від Божого гніву чорти й саме тому стріли-блискавки часто влучають у стовбур. Із тієї причини й остерігалися переховуватися від грози під цим деревом.